Туристичні принади області

Кінбурнська коса – один із перших регіональних ландшафтних парків Миколаївщини, а з 2009 року Указом Президента України перетворений в Національний природний парк «Білобережжя Святослава». Площа парку складає 17890,2 га, з яких близько 12 тис. га суші, а решта – акваторія Чорного моря, Ягорлицької затоки і Дніпровського лиману. Це перший такий об’єкт в нашій державі, де було створено дирекцію. Територію парку, яка прилягла до Ягорлицької затоки, разом з акваторією останньої занесено до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. Унікальність Кінбурнської коси полягає в тому, що тут збереглися природні комплекси пісків нижнього Дніпра із цілою низкою властивих лише їм видів флори і фауни.
Тут спостерігається значна кількість ендемічних (тобто таких, що ростуть тільки тут) рослин, а також рідких і зникаючих видів, що перебувають під охороною. На цій території близько 60 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Кінбурнська коса є природним міграційним шляхом багатьох видів птахів, місцем їхнього скупчення, гніздування і зимівлі.

«Бузький Гард». Одним з найвидатніших природоохоронних об'єктів України є Національний природний парк «Бузький Гард» (до 2009 року регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»).
У 2009 році регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» став переможцем загальнонаціональної акції «7 природних чудес України» і отримав статус національного
Рівнинний і спокійний Південний Буг тут перетворюється на гірську річку. Від Мигії до Олександрівки, майже протягом 40 кілометрів, Буг тече в крутих каменистих берегах, створюючи вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, порожистим руслом, вирами й островами. Бузькі пороги – справжня Мекка для туристів-водників, тут знаходиться одна з кращих у Європі природних трас водного слалому. А стрімкі гранітні скелі каньйону – улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів.
Кількість видів судинних рослин парку сягає 800. Більше 60 видів місцевої флори ендемічні для Причорномор’я, 26 видів рослин занесені до “Червоної книги України”, шість видів – до Європейського Червоного списку, 20 видів – до списку регіональної охорони. Русло Південного Бугу з численними островами та порогами є останнім в Україні місцем, де представлені автентичні ландшафти Запорозької Січі. Збереження унікальних природних об’єктів "Бузького Гарду" та його околиць є одним з головних завдань природоохоронної справи України та найвагомішим потенціалом державної туристичної індустрії.
В межах Національного парку знаходиться низка природоохоронних об’єктів, які були створені  ще до організації ландшафтного парку. Це геологічні пам'ятки природи «Протичанська скеля» (0,03 га) та «Турецький стіл» (0,01 га), іхтіологічний заказник «Південно бузький» (40,0 га) – ділянка річища Південного Бугу, ботанічна пам'ятка природи «Гирло р. Бакшала» (5,0 га), заповідне урочище «Лівобережжя» (226,0 га). В каньйоні р. Мертвовод поблизу с. Актове розташована ізольована ділянка Національного природного парку «Бузький Гард», що є головним сховищем генофонду вузьколокального ендеміка мерінгії бузької. Заповідні урочища «Літній хутір Скаржинського» (105,7 га), «Василева пасіка» (252,0 га) та «Лабіринт» (247,0 га) – штучні лісові масиви, що створені видатним лісоводом  В.П. Скаржинським у першій половині ХІХ сторіччя.

Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський» (3152,7 га) створений 17 грудня 2002 р. Тут представлені ділянки степової, лучно-болотної рослинності, а також природні комплекси кам’янистих відслонень. В межах РЛП знаходяться два заказники: гідрологічний «Софіївське водосховище» (417,0 га) та ботанічний «Пелагіївський» (123,5 га) – степова балка, де збереглись угруповання формацій ковили Лессінга, волосистої, української, пухнастолистної, шорсткої, гранітної. Тут відзначені карагана скіфська, півники понтичні, тюльпан бузький, брандушка різнокольорова, голонасінник одеський.

Єдиним на Правобережжі степовим заповідником залишається природний заповідник «Єланецький степ», що створений в 1996 р. Територія заповідника, незважаючи на відносно невеликі розміри, характеризується значним біотопічним різноманіттям. Тут представлені справжні степи (pізнотpавно-типчаково-ковиловий, типчаково-ковиловий та його кам’янисті різновиди), лучні степи, деревно-чагарникові зарості. Серед рослинних угруповань, що підлягають особливій охороні, відзначені формації ковили Лессінга, ковили волосистої, ковили української, ковили шорсткої. За даними Літопису природи в заповіднику виявлено близько 400 видів судинних рослин. Тваринний світ, незважаючи на значне освоєння навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, зберіг основні зональні особливості. За попередніми даними, на території сучасного заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, сколія степова, мертва голова, махаон, ведмедиця Гера - всього 51 вид) і до Європейського червоного списку (сатурнія грушева, товстун багато бугорчатий - всього 8 видів). Серед птахів хочеться відзначити гніздування трьох пар канюка степового та надзвичайно багато для такої невеликої території хижаків, насамперед, дрібних соколів, лунів, сов. З інших цікавих видів трапляється сиворакша, змієїд, орел-карлик. Серед ссавців переважають дрібні гризуни, зокрема нориця лучна. З хижих ссавців переважає лисиця, трапляється ласка, вовк. З диких копитних у заповіднику мешкає косуля.

Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», який було створено 20 квітня 1995 р. Його площа 8195,4 га, 4755,3 з них – акваторія лиману. РЛП «Тилігульський» відомий як місце масового гніздування та відпочинку мігруючих птахів, що обумовило включення його до переліку територій, які важливі для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів. Акваторія та частина прилеглої до неї території РЛП має також статус водно-болотного угіддя міжнародного значення, що охороняється за Рамсарською конвенцією. В парку збереглись ділянки цілинного степу, угруповання вапнякових відслонень, лучно-солончакові та деревно-чагарникові комплекси. Наприкінці 2002 р. розпочала роботу дирекція РЛП «Тилігульський».

Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» – це визначна пам’ятка грецьких поселень на території Миколаївщини – залишки давньогрецького міста-держави, що проіснувала тисячу років. Ольвія означає «щаслива». Місто-державу заснували вихідці з давньогрецького міста Мілета. Їм, мабуть, сподобалась горбкувата місцевість біля лиману, з півночі і заходу відгороджена від безкраїх степів глибокими балками, а зі сходу – водним бар’єром Гіпаніса (стародавня назва Південного Бугу).
Руїни давнього міста розташовані у 40 км від обласного центру, за околицею села Парутине Очаківського району. У наш час «Ольвія» – це національний історико-археологічний заповідник Національної Академії наук України. До його складу входять 33 га території давньогрецького міста, 330 га його некрополя і острів Березань, на якому в VІІ столітті до н.е. виникло перше грецьке поселення у Північному Причорномор’ї. В результаті наукових досліджень розкопано біля  5 га території міста, відкрито два теменоси (священні ділянки) з залишками храмів, вівтарів та іншими спорудами, його центральну площу – агору з оточуючими спорудами, гімназії, будинок суду, житлові квартали і виробничо-господарські комплекси, фортифікаційні споруди різного часу.
Ольвія є значним центром туризму, щорічно її відвідують десятки тисяч туристів. В заповіднику працюють музей, фондосховище, лапідарій, наукова бібліотека.

Острів Березань. Не менш привабливим є Борисфен як частина історико-археологічного заповідника «Ольвія». Грецьке поселення знаходилось на напівострівній території, але з активізацією процесу трансгресії (підняття рівня моря) вона перетворилася на острів. Перші розкопки на Березані проведені 1884 року, через 6 років відкрито некрополь грецького поселення. Масштабного характеру розкопки Березані набули у 60-х роках минулого століття, продовжуються вони і сьогодні. Відкриті залишки вулиць, житла, господарчих і культових споруд. Останніми роками розкопується священна ділянка – теменос, де відкритий храм богині Афродіти. Місто борисфенітів проіснувало 900 років, найбільш пізні знахідки датуються ІІІ ст. н.е. Епоха середньовіччя також залишила сліди на острові Березань (в той час його називали островом Святого Еферія). Згадується він у творі візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління Імперією» і в праці Нестора «Повість минулих літ». Знаходився острів на шляху «із варяг у греки», тому був добре відомий мореплавцям, на середньовікових італійських картах він відмічений під назвою Барберезе, турки його називали Бюро-езень-ада (Острів Вовчої ріки). Був острів свідком важливих історичних подій і нових часів. Саме тут 6 березня 1906 р. стратили учасників повстання на крейсері «Очаків»: лейтенанта П. Шмідта і матросів М. Антоненко, А. Гладкова і С. Частника. У 1968 році за ініціативою одеських і миколаївських студентів у південній частині острова на місці страти моряків був встановлений оригінальний пам’ятник. Він складається із трьох залізобетонних трикутників, розміщених так, що з будь-якої сторони вони виглядають як великий вітрильник. Сьогодні Березань насолоджується спокоєм. Він безлюдний, влітку сюди приїжджають туристи і ентузіасти-археологи. Острів є заповідним куточком природи. Тут водяться змії, ящірки, багато птахів. Березань гарний в будь-який час року, але особливо величний взимку: коли величезні брили льоду намистом опоясують його з усіх сторін. З весни і до середини осені буйно квітнуть степові трави, наповнюючи повітря чаруючим ароматом.

Чорноморське узбережжя Миколаївщини, від легендарної Ольвії до межі з Одеською областю, могло б бути суцільною курортно-рекреаційною зоною – такі благодатні тут природні умови для оздоровлення й відпочинку. На цьому узбережжі, порізаному лиманами, є кілька зон відпочинку: Очаків, Рибаківка, Коблеве.

Курорт Коблеве розташований на Чорноморському узбережжі Миколаївської області, в 4-х км від траси Одеса-Миколаїв (40 км від м. Одеси та 70 км від м. Миколаєва) та являє собою зосередження пансіонатів та баз відпочинку, розтягнутих по прибережній смузі на 6 км. В зоні відпочинку Коблево працюють 93 бази відпочинку, пансіонатів та інших закладів розміщення. В зоні відпочинку розташовані медичні пункти, аптеки, продовольчі магазини, переговорні пункти, спортивні та дитячі майданчики, пункти обміну валют, пошта, ринки, кафе, кінотеатри.
У притул до зони відпочинку прилягає Тилігульський лиман, багатий на рибу, відомий пташиним царством і цілющими грязями. Тилігульський лиман з піщаними косами і степовими ділянками площею 8195,4 га був взятий під охорону в 1995 році. В Тилігульському лимані розвідане одне з найбільших у світі родовище лікувальних грязей, які поки що не використовуються.
Морське повітря в прибережній смузі, збагачене киснем, солями йоду, брому, хлору, цілюще для людей. Благотворно впливають на здоров'я також бризові явища, шум моря, хвиля прибою. Тому на узбережжі корисно як відпочивати, так і лікуватись.

Курорт Рибаківка розташований в екологічно чистому районі на березі Чорного моря в тихій, затишній бухті, з піщаними пляжами та теплим ласкавим морем. Вздовж берега простягнулась широка смуга соснового ліса. Поряд знаходиться лікувальне грязе-сольове озеро Тузли. Проведений Українським НІЇ курортології та фізіотерапії аналіз грязей о. Тузли показав, що вони володіють сильними лікувальними властивостями. Грязелікування – це один з перспективних напрямків розвитку курорту. Море, ліс, степ та близькість сольового озера створюють унікальний мікроклімат, що сприяє оздоровленню дихальної та серцево-судинної систем організму.
В зоні відпочинку Рибаківка свої послуги відпочиваючим пропонують 63 бази відпочинку та пансіонати. Приємному та комфортному відпочинку сприяє розвинута інфраструктура курортної зони. До послуг відпочиваючих магазини, ресторани, бари, кафе, дискотеки, кінотеатри, гральні зали, більярдні клуби, лунапарк, водні атракціони на пляжі. Організуються різноманітні екскурсії. Працюють пошта, відділи зв’язку, ощадний банк, пункти обміну валюти.

Очаківський район та м. Очаків справедливо називають маленькою перлиною Північного Причорномор’я. Щороку влітку населення Очакова збільшується в багато разів – туристи, екскурсанти і курортники відвідують ці береги, овіяні древньою історією, зігріті щедрим південним сонцем. Чекають і радо зустрічають гостей Очакова прекрасні здравниці і будинки відпочинку, ласкаве море і повітря, настояне на морській солі та ароматах степових трав. У місті і його околицях археологами знайдено свідчення заселення цього краю ще в епоху бронзи, залишки скіфських і сарматських поселень древніх слов’ян.
На території Очаківського району розташовано 56 баз відпочинку, санаторно-курортних закладів. Курортна територія Очаківського району має грязьові ресурси. Вони складаються із родовищ лікувальних грязей Бейкушської затоки Березанського лиману. У ній розвідані родовища сульфідних мулових грязей. Балансові запаси цих грязей складають 349 410 м3. Такої кількості достатньо для перспективного використання якісних лікувальних грязей можливим комплексом санаторно-курортних закладів.
На курортах також виявлені підземні мінеральні води: хлоридні натрієві води високо мінералізованого і розсільного типу (32-41 г/л). Ці води мають високу концентрацію йоду - 6-16,9 мг/л та особливо брому — 126— 156 мг/л. Такі якості води дозволяють широко використовувати їх в бальнеології, що значно розширює перспективу курортів.

Вознесенський район. Справжнім багатством засушливого південного степу є родоначальник степових лісів півдня України – Трикратський ліс, який починається одразу за селом Трикрати, на півночі Вознесенського району, поблизу річок Мертвовод і Арбузинка. Закладка лісів пов’язана з ім’ям Скаржинського В.П., героя війни 1812 року, який розбив сад, дендрарій, організував лісові розсадники. Складається ліс із 2-х урочищ – «Василевої пасіки» і «Лабіринту». Обидва охороняються законом, а з 1972 року отримали категорію державних заповідних урочищ.
Урочище «Василева пасіка» це зелене царство сосен, кленів, горіхів і дубів із дзеркалами ставків і маленьких озер. У самому центрі урочища знаходиться ставок – улюблене місце гніздування водоплаваючих птахів, трапляються виводки лебедів, диких качок, гусей. А рідкісна колонія сірих чапель знаходиться під охороною держави та має орнітологічне значення.
Урочище «Лабіринт» складається з двох частин: ліс Скаржинського й Актовський лабіринт каньйону річки Арбузинка, яка впадає біля с. Актово в річку Мертвовід. Унікальний природний комплекс – це неповторна лісова та водна екосистема у поєднанні з комплексом великих скель та гранітних валунів. До Трикратського лісу примикає величними своїми скелями каньйон р. Мертвовід – красиве й зручне місце для тренувань альпіністів.
«Миронів сад» – це єдине місце у Миколаївській області, де знаходяться колонії сірих чапель. Знайти його непросто, ліс, збігаючи на дно рову, стає зовсім непрохідним. Густі хащі, нагромадження скал, струмки з холодною кристально чистою водою роблять ці місця казково прекрасним.

Серед об'єктів туристичного інтересу помітне місце займає Рацинська дача. Це лісовий масив розташований поблизу села Трудове, який займає площу 1780 га. «Рацинська дача» охороняється законом як пам’ятник степового лісорозведення і рішенням Миколаївського облвиконкому переведена в категорію державного заказника. Тут ростуть дуби, клени, берези, липи та інші дерева та кущі. Гордість «Рацинської дачі» – березовий гай та стадо бізонів.

Унікальним природним комплексом лісової та водної екосистем у поєднанні з комплексом скель та гранітних валунів є Актовський каньйон (Малий Крим), він виникає там, де річка Арбузинка ділить каньйон навпіл, створюючи ландшафти, що мають особливу екологічну, естетичну та історичну цінність. Актовський каньйон займає площу понад 250 га. Цей куточок землі славиться далеко за межами району не лише своїм вражаючим тваринним та рослинним світом, а й чудовими пейзажами, створеними природою. Гранітні скелі сягають подекуди 30-50 метрів заввишки.

Ще однією перлиною цих місць є мальовниче озеро Баластне, це унікальне місце, яке створене природою і людиною. З однієї сторони високі береги, над якими височіє прекрасний хвойний ліс, з іншої сторони озеро із затишними місцями для відпочинку та рибалки. Вода в озері кришталево чиста, там водиться багато риби. Вже не один десяток років лебеді обмилували ці місця і завжди знаходяться там.
Поблизу озера є можливості для створення сучасного туристично-оздоровчого комплексу.

Мальовничі куточки біля села Трикрати є унікальними й завжди дарують туристам та мандрівникам яскраві враження, заряд бадьорості і здоров’я.

Дуже цікавим і рентабельним в умовах сьогодення став розвиток на просторах України та, особливо, Миколаївської області господарств, які вирощують страусів. Не стало дивиною і виникнення на території села Ставки Веселинівського району Миколаївської області страусиної ферми «Саванна».
Засновано ферму було восени 2004 року, коли сюди були завезені перші птахи з елітного розплідника Німеччини, а також кілька дорослих страусів з однієї з найбільших ферм України. Навесні 2005 року поголів'я поповнилося птахами із кращих фермерських господарств Бельгії. У цей час на фермі перебувають більше 100 страусів різних вікових груп, у тому числі 6 репродуктивних родин.

Страусина ферма займається не тільки вирощуванням і реалізацією страусів, а також виробництвом і продажем страусового м’яса, сувенірної продукції із страусиної шкіри, пір’я та яєць. На території ферми регулярно проводяться екскурсії, облаштовані місця як для активного та і тихого сімейного відпочинку